Коли мандрівник заблукає у пітьмі,
коли корабель зіб'ється з курсу, ризикуючи налетіти на скелі,
коли мешканець сучасного мегаполісу раптом відчує себе загубленим у байдужій метушні великого міста,
єдине, що поверне сили й дасть надію - це далекий вогник села, або спалахи маяка,
або те, єдине, освітлене вікно, за яким на тебе чекають.
І недарма найближчій у світі людині кажеш "Ти для мене - наче світло у віконці.."