А ще львівську бруківку можна... слухати. Десь за годину до того, як зайде сонце,
треба звернути на одну із затишних вуличок середмістя, сісти на бордюрчик і приготуватися.
Надвечір'я. Вже ніхто й нікуди не поспішає, автівки пришвартувалися до берегів-хідників,
будівельники й ремонтники вгамувалися. Тиша. Тому кожен крок перехожого звучить чіткою нотою.
Ближче-ближче-ближче-форте-далі-далі-далі-піано... піаніссімо. У гамми кроків
вливаються затишні вечірні мелодії з відчинених вікон кам'яниць:
брязкання посуду, знайомі заставки теленовин, невпевнене бренькання на роялі. Боммм - дзигар на ратуші
пробив восьму...